Другий день святкувань з нагоди відкриття в Східниці амфітеатру був присвячений 500-річчю  першої писемної згадки про селище та святкування Дня прапора

23-08-Ampfiteatr-Skhidnytsia-54Свято розпочалось при вході до амфітеатру,  з  відкриття композиції, яка  отримала  дуже «співочу» назву – «Симфонія звуку», що стала символом  східницького  амфітеатру.

Ця композиція — дипломна робота випускника Львівського коледжу декоративно-ужиткового мистецтва ім.ІванаТруша, східничанина Тараса Жука, який і був запрошений до слова, як і селищний голова Іван Піляк. Після відкриття композиції всі повернулись до сцени, де і розпочався святковий концерт. Східницька селищна рада з нагоди 500-річчя Східниці від першої писемної згадки видала ряд подяк для більше 25-ти східничан в різних номінаціях. Номінації були і серйозні, і жартівливі.

Першими, хто отримав подяку з рук селищного голови за вагомий внесок у культурне життя селища були сім’я Жуків. А далі був чудовий спів Уляни Польки, яка виконувала «Східнице моя», і зі сцени її не відпустили доки вона не отримала свою подяку в номінації «Золотий голос Східниці». Одночасно Орест Журавчак (автор пісні «Східнице моя») отримав подяку за творчий внесок. Східничани радо запрошували до себе на свято не лише гостей селища, а також сусідів з навколишніх сіл та міст, а допомагав їм в тому танцювальний колектив «Перлинки» (керівник Леся Сосенко) з танцювальною композицією «Ласкаво просимо».

Наступним був виступ східницької перлинки Галини Мілько, яка заспівала «Бойківчанку». А на сцену запрошувались представники від Магди Шкумбатюк (найстарша жителька Східниці) та Сергія Галабуди (наймолодший житель Східниці), які з досить вагомих причин не могли самостійно з’явитися на новій сцені для отримання подяки з рук мера. Продовжували лунати пісні і «Моя земля» у виконанні Оксани Цибулько, і «Тиха вода» у виконанні Оксани Стемпіцької, і народні українські у виконанні жіночого ансамблю Народного Дому «Просвіта». Для вручення подяк на сцену запрошувались і представники медицини (Тарас Баран, Дмитро Сенишин), і представники школи,і дитячого садочка, і просвітяни, і бібліотекарі, бо ж їх всіх цінують і поважають у Східниці.

Отримав подяку і пан Ігор Дубленич, який чесно і віддано прослужив східницькій громаді, будучи дяком в церкві. Не забули і по східничан, які працюють на благо селища і поза його межами, це Богдан Вовк, В’ячеслав Цвєтков та Володимир Журавчак (номінації: «Вільне слово», «Східницьке літочислення», «Золотий м’яч»). Подяки у жартівливих номінаціях отримали: родина Прибилів у номінації «Хліб всьому голова», Ярослав Шепетяк – «Перший газда на селі», Віра Дубленич –  «Майстер-перукар», Ірина Шкумбатюк – «Перша кухарка на селі».

Подяки отримали також переможці конкурсу талановитих, сміливих та креативних, який був приурочений до 500-річчя селища Східниця від першої писемної згадки (нагадаємо, що конкурс складався з двох частин:

  • потрібно було скласти  ЛЕГЕНДУ про герб Східниці, яка б пояснила, чому на гербі зображений ведмідь, ялиновий ліс, чому гамма кольорів жовто-зелена;
  • другим завданням було зняти  ВІДЕОСЮЖЕТ про Східницю тривалістю до 15 хвилин, щоб показати заворожуючу красу, багатство, історичні місця, цікавих людей та гостей Східниці).

Переможцем в номінації за найкращий відеосюжет став тандем Тетяни Федишин та Наталі Антонюк. Переможцем в номінації за найкращу легенду про герб Східниці став Тарас Мурак.

Подяки за те, що покращують демографічну ситуацію в Східниці отримали подружжя Олексія та Оксани Журавчак, Олега та Мирослави Гобрей. При вручені подяки панові Роману Свищу, діючий селищний голова згадав про головування пана Романа і подякував йому за фото- та відеоматеріали старої Східниці.
Потім співочу естафету перейняли найближчі сусіди східничан, ансамбль «Горицвіт» з с. Старий Кропивник.

Східниця має не лише цікаву історію, але й цікавих, непересічних жителів. На сцену запросили не просто співочу сім’ю, а справжню, велику родину, в якій співає і старше покоління, і наймолодше. Це була родина Гаваків, яка теж отримала подяку. Ніби вже не було подяк, які треба було вручати та ведуча не відпускала селищного голову Івана Піляка зі сцени тому, що для нього східничани теж виготовили велику подяку за те, що вміє тримати слово та працює на благо Східниці.

І останньою подякою того вечора була подяка Богові, за те, що ми є, яку ведуча особисто і привселюдно зобов’язалась “надіслати” Всевишньому рекомендованим листом.
Далі родина Гаваків тішила гладачів своїм співом. Вони вміло перегруповувались з дев’ятиосібного ансамблю у квінтет, а тоді розсіювались у сольні виступи дітей та внуків, а тоді знову лунали чудовим тріо.
Наступним на сцену вийшов гурт «Наталі», східничанки, які в свійвільний час люблять поспівати і це в них виходить досить добре.

Потім були гості з Дрогобича. Дитячий ансамбль танцю “ВЕРХОВИНКА”. Керівник колективу Богдана Кос. З 2001 року ансамбль “ВЕРХОВИНКА” проводить свої репетиції в приміщенні заслуженного Прикарпатського ансамблю пісні і танцю України “ВЕРХОВИНА”. У 2003 році ансамбль був учасником ІІІ-х Всесвітніх Бойківських фестин ” З чистих джерел” в м.Турка, ІІ-го Міжнародного фестивалю дитячого естрадного мистецтва “Зорепад” в м.Коломия, брав участь у фестивалях в м.Стрий та м.Сокаль. У 2004 році коллективу присвоєно почесне звання “Народний”.

«Лемківська студенка» – народний  хор, який співав майже годину чудових лемківських пісень. Лемки нерозривно пов’язані зі Східницею, бо ж 70 років тому трагічна  доля  спіткала  цей самобутній  народ, і  після  закінчення  ІІ-ї  Світової  війни  лемків  масово  переселили  на  Україну. Нелегко було адаптуватися серед місцевих жителів, стикались з недоброзичливістю та непорозумінням. Це були родини Прибилів, Загірських, Колтків, Смакулів, Гоців, Гнатиків, Качмарчиків, Русенків, Млинарів, Олесневичів, Мілянів, Феців. І лемки, залишивши  там,  на  Лемківщині,  часточку  своєї  душі ,  взяли  з  собою  чудовий  неповторний  етнос, зберегли  самобутню  мову  та  культуру , а  особливо – мелодійні  пісні. Це допомогло їм прижитися на новій батьківщині.

У Східниці у 70-х роках молодих хлопців та дівчат Омелян Гавак об’єднав у співочий колектив «Чародійка». Щоб почути як вони співають до клубу сходилася майже вся Східниця. До сьогодні колектив зазнав різних змін: і час зробив своє, і колектив розпадався потім збирався знову, мінялася назва та на другий день святкувань з нагоди відкриття амфітеатру «Чародійка» співала на новій сцені.

А справжнім сюрпризом для гостей свята і родзинкою вечора став виступ групи, під музику якої наші батьки танцювали до ранку! В далекі 80-ті багато хто намагався копіювати соліста групи  в манері поведінки, в стилі одягу. До сьогодні легендарні хіти цих виконавців хвилюють наш розум, а ноги самі починають танцювати!
Це був легендарний гурт «OTTAWAN».

Bookmark the permalink.

Comments are closed