Калейдоскоп вражень східничан від поїздки на фестиваль у Латвію

Днями, з поїздки у Латвію повернувся делегований Східницею творчий десант. Ініціатором та головним організатором поїздки був селищний голова Іван Піляк, який минулого року вже відвідав цей фестиваль, очолюючи делегацію від України. Це людина, яка дбає про інтереси громади, дбає про теперішнє і майбутнє Східниці, щораз намагається підняти її на новий рівень.

Цього року офіційним представником та головою делегації з України став східничанин Степан Кость, який представляв Україну і як найкраще презентував Східницю на всіх офіційних заходах.

Команда співочих, талановитих, креативних східничан у складі – Наталії Хайнацької, Оксани Стемпіцької, Галини Мілько, Уляни Польки, Оксани Паранюк, Наталії Жереб, Марії Когут, Омеляна Гавак, Юрія Негребінчика, Зеновія Польки, Ореста Гавака, три дні підкоряли латвійську естраду (у нас – сцена). Взяли участь у XXI регіональному фестивалі Ауцького краю та XXI Міжнародному фестивалі духових оркестрів імені Гунара Орделовська.

XXI регіональний фестиваль Ауцького краю тривав три дні, з 28 по 30 липня, та проводився в трьох різних містечках – Іле, Бене, Ауце.

DesantУ фестивалі взяли участь представники п’яти країн: Білорусії (м.Несвіж), Молдова (м.Унгень), Литва (м.Йонишкис, м.Нова Акмяне), Польща (м.Юзефув над Віслою), а Україну представляла наша рідна Східниця.
.

Учасники поїздки повернулись з цілою купою позитивних вражень, приємних спогадів та яскравих емоцій, якими діляться з нами.

Степан Кость:  «Так склалося, що з чотирьох представників які повинні були поїхати зі Східниці, був тільки я. В день приїзду, відбулась перша офіційна зустріч, всі представники делегацій були запрошені на святкову вечерю, на якій розповідали про свій край і місто звідки прибули. Я розповів про Східницю, як курорт. Наголосив, що у нас 5 видів лікувальної мінеральної води. Запропонував присутнім відвідати Східницю, глянути своїми очами на наші мальовничі ландшафти, подихати гірським, карпатським повітрям, приїхати не лікуватись, а хоча б для профілактики організму».

Наталія Хайнацька: — «Ще додам про першу офіційну зустріч. Все відбувалось у замку Вецауце. Латвійці дуже люблять і хизуються своїм замком, який є однією з культурних пам’яток міста. Дуже сподобалась традиція обміну сувенірами між представниками делегацій різних країн. Кожна делегація намагалась привезти у подарунок, те що найкраще презентує їх край. Від нас Степан Кость, вручив всім у подарунок ілюстровану книжку про Східницю. Після офіційної зустрічі всіх делегатів запросили до місцевої церкви на вечір органнох музики і це було щось надзвичайне, після активного, емоційного дня розслабитись під звуки органу».

Марія Когут розповіла про перший концертний день в містечку Іле: — «Наш перший виступ відбувся в приміщенні місцевого Народного дому. Співали без мікрофонів. В залі хороша акустика. Публіки зібралось небагато, зате яка віддача відчувалась від неї. Там я зрозуміла, що важливо не чисельність публіки, а кількість тих, що справді слухають. Жителі Іле настільки прониклись, що на їх очах виступили сльози. А коли ми заспівали «Рости, рости черемшина» всі піднялись і довго аплодували. Це було дуже приємно, зворушливо. Такий теплий прийом і хороший початок налаштував нас на позитив».

Зеновій Полька: — «Мене вразило ставлення української діаспори. Українці, які вже давно живуть у Латвії дуже раді були бачити своїх земляків. Коли ми були на сцені, часто чули вигуки з публіки українською. Це додавало сил і впевненості. Вразив момент під час святкового параду, коли наша група проходили хтось викрикнув «Хай живе рідна Україна». Також, до нашої парадної ходи долучилась східничанка, що живе у Латвії вже багато років Лідія Білоган, яка приїхала з Риги, подолала 100 км щоб просто нас побачити і підтримати».

Другий день перебування у Латвії був дуже активним і позитивним. Для представників делегації організували невеликий тур по Латвії – екскурсію до столиці, а колектив НД «Просвіта» відправились в заміський спортивно-оздоровчий парк розваг, після чого всі відправились підкоряти другу естраду (сцену) Ауцького краю у місті Бене.

Степан Кость: — «На наступний день для делегацій, як приємний подарунок, влаштували пізнавальний тур по Латвії, показали Стару Ригу. Після поїздки відбулась друга офіційна зустріч делегацій під назвою «Голова Ауцької думи запрошує на келих вина». На цю зустріч крім делегатів, були запрошені депутати думи, підприємці, керівники, директори закладів та організацій Ауцького краю. Мер міста Ауце нам першим надав слово. Я розповів про Україну, Східницю, презентував наше «східницьке віскі», яке всі схвально оцінили. Вразила гостинність, доброта, простота латвійців. Прийом відбувся на високому рівні в теплій, спокійній, дружелюбній атмосфері»

Оксана Паранюк: — «Найяскравіші враження справив на мене спортивно-оздоровчий парк. Це був маршрут довжиною 3 км, розділений на окремі відрізки з різними перешкодами. Всі перешкоди ми долали босими ногами, бо як нам роз’яснили на ступні кожна окрема точка відповідає за різні органи. Що нам тільки не зустрічалось на шляху, і доріжка з камінчиків, і зі скла, дзеркала-карикатури, ліжко яке підвісили між дерев, пеньки, грязюка. Ну але ми, як справжні східничани загартовані гірськими, лісовими маршрутами подолали всі перешкоди з гордістю. Це був справжній фонтан емоцій, чесно, ми раділи, як діти. Вразив сам задум і мета з якою створений парк, не просто для розваги, а першочергово для оздоровлення. Спало на думку, що можна щось схоже зробити і у нас. Здорова нація – багата нація».

Орест Гавак: —  «Хочу розповісти вам про курйоз, який з нами трапився.  Трохи неприємним моментом, але водночас корисним досвідом для приймаючої сторони став інцидент у місті Бене, де відбувався другий  концертний день, який приніс нам найбільше розчарування та емоційний стрес. Причиною цього стала погано налаштована апаратура, непрофесійність звукових операторів, які не змогли вчасно зорієнтуватись і забезпечити нашому вокальному колективу всі умови для виступу. Але попри всі неполадки та незручності ми зібрали всі сили і виклались на скільки змогли. В цій ситуації дуже підтримав мер Ауце, який запросив нас на особистий прийом, де вибачився за всі незручності і технічні неполадки та висловив своє розуміння: «Ви сьогодні зробили у два рази більше ніж ви могли зробити у цьому виступі, знайшли сили, щоб максимально викласти вашу культуру національний дух і за це ми вас дуже поважаємо», за що йому велика подяка».

Ранок третього дня став для наших східничан сюрпризом та знайомством зі ще однією креативною традицією. Так, як це був  заключний день XXI Міжнародного фестивалю духовних оркестрів імені Гунара Орделовська традиційно о 09:00 відбувається пробудження міста. Що це таке? Це коли група активістів-трубачів в кузові вантажівки курсують вулицями міста і трублять попід вікнами будинків, запрошуючи городян на свято.

Галина Мілько: — «Мені запам’ятався третій концертний день в містечку Ауце, що є адміністративним центром Ауцького краю. Свято розпочалось святковою ходою-парадом від залізнодорожної станції до естради (сцени). Для мене це був справжній карнавал, на який вийшло все місто. Це було щось надсвяткове. Дуже сподобався сам задум параду, який полягав в тому, що на нього вийшли представники всіх організацій міста передягнуті у креативні, смішні, оригінальні костюми – міська дума (міська рада), школа, медики, аптекарі, підприємці, пожежники і навіть – домогосподарки. Вразив підхід і ставлення самих жителів, наскільки згуртовано, власними силами з гордістю, любов’ю вони представляли своє місто, одягнувши на себе ці кумедні костюми».

Уляна Полька: — «Розповім Вам про ще один емоційно піднесений момент третього дня. Наша концертна програма була надзвичайно цікавою, співочою, патріотичною, але щоб її ще більше підсилити і урізноманітнити ми підготували для латвійців сюрприз – вивчили і заспівали латвійською їх улюблену народну пісню «Путвейні» («Вій, вій, вітерець»). Реакції, яку вона викликала у публіки, ми не очікували, на перших же нотах всі присутні піднялись з гучними, радісними вигуками під аплодисменти, разом з нами, піднесено виконали її. Як вже пізніше я дізналась у місцевих, ця пісня для латвійців є надзвичайно дорогою і рідною, адже пов’язана зі здобуттям країною незалежності».

На такій позитивній і піднесеній ноті завершився для нашої делегації фестиваль, але калейдоскоп вражень продовжується.

Омелян Гавак: — «Вразила автентичність культури, наскільки латвійцям вдається зберігати свою оригінальність, первинний фольклор, душу нації. Це відчувалось у всьому. Латвійці з гордістю вдягають і носять національний стрій, співають народні пісні, танцюють народні танці. Танцювали там усі від малого до старого, зовсім без комплексів і думок «А як то буде виглядати збоку, і що скажуть люди»».

Наталя Жереб: — «Дуже сподобалась гостинність, простота, народність, турботливість мера Ауце. Він весь час був присутній на концерті, підходив до всіх особисто знайомився, спілкувався, цікавився як справи і настрій, чи все гаразд і чи не потрібна допомога. Посаду мера обіймає вже 16-тий рік, користується повагою та авторитетом серед жителів».

Оксана Стемпіцька: — «Спогади про три містечка, де ми мали можливість побувати і Ауцький край загалом викликають тільки теплі і приємні емоції. Це квітучий край в прямому і переносному значенні, скрізь куди не глянь оригінальні клумби, незвичайні квітники, вазони, декоративні дерева. Всюди прибрано, скошено, чистенько і акуратненько. І це все заслуга не влади, ініціатива йде від самих жителів, вони в такий спосіб проявляють любов до свого міста, краю, вважаючи, що країна починається з власного подвір’я, вулиці, міста».

Юрій Негребінчик: — «Враження від поїздки неабиякі, емоції зашкалюють. З однієї сторони розумієш що таке Євросоюз, а з іншої – дякую Богові і долі що живем і користуємось тими благами які є у нас. Звичайно, розумію, що нам ще треба потрудитись щоб вийти на такий рівень проведення святкувань, але впевнений, що взявшись за руки і об’єднавши наші зусилля, досягнемо високої мети – багатого і процвітаючого курорту європейського зразка зі збереженням автентичності і наших традицій».

Іван Піляк: — «Нажаль, цього року, з поважних причин, очолити делегацію не зміг. Я як голова, у всьому бачу раціональне зерно і ті позитивні моменти, які стануть черговими сходинками, що ведуть нас всіх до спільної мети – красива, перспективна, екологічно чиста, здорова, активна Східниця. Офіційною метою поїздки мало бути налагодження тісніших стосунків, домовленість про обмін культурними програмами, розробка спільних творчих проектів. А неофіційною, це щоб східничани побачили як живуть латвійці, познайомились з їхніми цінностями, побутом, поспілкувались з місцевими жителями. Ще минулого року, мене вразила естетична привабливість міста – чистота, акуратність і всюди квіти, квітники. А особливо мене вразило, що цю всю красу своїми власними силами і старанням створюють самі жителі, не чекаючи що хтось прийде і зробить це за них».

Підсумовуючи наш калейдоскоп вражень, селищний голова додав, що офіційне підписання договору про співпрацю, планується під час святкування Дня Східниці 14 серпня на сцені Амфітеатру.

Bookmark the permalink.

Comments are closed