Історія Східниці

Туристично-інформаційний центр Східниці започатковує рубрику історичних ретроспектив селища. В даному огляді періодично будуть публікуватись наукові та науково-популярні праці присвячені нашому населеному пункту. Насамперед це будуть дослідження, які були опубліковані в колективній монографії фахівців з історичного факультету ДДПУ імені Івана Франка під назвою Нариси з історії Східниці.

До вашої уваги, пропонуємо розвідку про найдавнішу історію Східниці, авторства Менько Василя, яка є результатом спільної праці з колегами зі Львова (Погоральським Я., Миська Р., та Пархуцем Л.).  

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ СХІДНИЦІ

(НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ НА АРХЕОЛОГІЧНІЙ МАПІ КАРПАТ)

Найдавніше минуле населення Карпат є однією з маловивчених сторінок в історії України. Це пов’язано не тільки із досить важкими умовами життя і ведення господарства в гірських районах, що відобразилося на незначній кількості населення, але й із труднощами пошуку пам’яток давнини на заліснених територіях і в кам’янистому ґрунті. Та все ж в останні десятиліття на археологічній мапі Карпат з’являється все більше пунктів, де знайдені рештки поселень і місця поховань людей ранньозалізного віку (І тисячоліття до н.е.), римського часу (початок І тисячоліття н.е.) і доби середньовіччя (ХІ-ХV ст.). Знайшла своє місце на цій карті і Східниця.

На думку видатного українського археолога-палеолітознавця Олександра Черниша на території Східниці знаходилася стоянка доби раннього палеоліту, що належала архантропам (пітекантропам) – найдавнішим людям, які з’явилися на території України близько 1 млн. років тому й існували на наших теренах до часу 150 тисяч років тому. Олександр Черниш, відпочиваючи у Східниці в 1989-1990 рр., не забував і про роботу, проводячи у селищі обстеження на предмет наявності археологічних пам’яток. На мисі п’ятої тераси лівого берега р. Східниця, біля пансіонату «Гуцулка», вчений на поверхні схилу зібрав значну кількість (кільканадцять кілограмів!) кам’яних, як він вважав, знарядь – рубилоподібних і зубчастих, чоперів. Вони були зроблені з пісковику і мали сліди оббивки, що було характерною ознакою знарядь праці доби кам’яного віку (рис. 1).

Безперечно, це була б сенсація, оскільки на території України на сьогодні відомо тільки близько 30 пам’яток цього часу.

В найдавнішу епоху людства – в палеоліті – тут могли проживати архантропи чи неандертальці, адже в околицях Східниці виявлені кістки таких гігантських тварин світу, як мамонт і носоріг, остеологічні рештки яких виявлені на території багатьох населених пунктів сучасної Дрогобичини. Повідомлення про кістки мамонта і носорога з Борислава, Дрогобича, Східниці є і в науковій літературі. Зазначимо, що вполювавши лише одного мамонта (вага мамонта сягала 3-5 т.) тогочасна людина надовго забезпечувала себе м’ясом, шкірою, кістками. Останні нерідко використовувалися і як будівельний матеріал.

Відсутність археологічних досліджень та спричинений цим брак даних не дає нам можливості говорити про особливості розвитку території Східниці протягом епох кам’яного-ранньозалізного віку та слов’янського періоду, який передував утворенню державності на наших теренах. Не виключено, що в VII – XI ст. терени сучасної Східниці входили до складу одного з білохорватських племен. Про важливість регіону в часи існування Галицького князівства та Галицько-Волинської держави можна говорити виходячи з того, що недалеко від теперішнього селища розташовувалася давньоруська наскельна твердиня Тустань.

Не виключено, що у добу середньовіччя через територію сучасної Східниці проходив шлях, що з’єднував долину Стрия і Тустань з басейнами Тисмениці і Бистриці на Підгір’ї. Адже Східниця знаходилася неподалік ріки Стрий – важливої середньовічної транспортної артерії в Карпатах, Тустані – фортеці-митниці ХІІІ-XV ст., а також Дрогобицького соленосного району – стратегічного регіону для середньовіччя. Однак підтвердження цього факту ще потребує додаткових досліджень, як археологічних, так і шляхом вивчення писемних джерел і картографічного матеріалу.

Як відомо перша згадка про Східницю датована 1515р. Напевно вже тоді вона стала окремим осідком одного з шляхетських родів, бо приблизно в той час у центрі сучасного населеного пункту, на пагорбі серед улоговини між горами, було збудовано замок з дерев’яно-земляними укріпленнями. Про цей замок з джерел відомо дуже мало. Чи не єдиною згадкою про нього є інформація, що замочок був здобутий, пограбований і спалений у 1648 р. під час походу Б.Хмельницького на Львів і Замостя. Тоді в горнилі селянських бунтів проти шляхти палала вся Галичина і Волинь, селяни нападали на села і містечка, спалювали і грабували панські маєтки. Повсталі селяни у Східниці вбили МіколаяГродзького, урядника власника села СамуеляЖебровського, а його дружину «віддали на наругу» козакам. Вбили також міщанина Любуша, двірського слугу, і його дружину Анну, забравши у них 50 злотих готівкою. Потім селяни вдерлися на замочок, видобули зі схованки скрині зі скарбами, обдерли весь двір і збіжжя, а потім голі стіни підпалили.

Завдяки всебічного сприяння і розумінняселищного голови І. Піляка у вересні 2012 року археологи із історичного факультету ДДПУ ім. І. Франка та Львівського національного університету, вперше змогли фахово провести незначні за обсягами дослідження, а співробітник кафедри ландшафтного дизайну НЛТУ Л. Пархуць склав топогеодезичний план пам’ятки. При цьому зазначимо, що в Україні дуже мало городищ і замчищ мають настільки детальні і професійно складені плани і в цьому плані Східниця тепер на одному з чільних місць.

Залишки замку збереглися на пагорбі в центрі сучасного селища, на місці, де після руйнації фортеці був побудований костел. З гори добре проглядається вся долина Східниці. Сучасний стан збереження його решток дає змогу припустити, що оборонний замок складався з двох дворів – верхнього і нижнього (рис. 2). Верхній двір розташований на верхівці гори, його укріплення були пристосовані до рельєфу пагорба. Верхній двір у плані п’ятикутний, з трьох боків (в тому числі з напільного) захищений валами і ровами, з двох інших – крутими схилами пагорба. При цьому замок у Східниці має цікаву особливість – по зовнішньому краю оборонних ровів насипано додаткові невисокі вали. Нижній двір прямокутний у плані, його укріплення збереглися лише частково. Основи укріплень становили ескарповані вали-платформи. Для розуміння призначення такої конструкції необхідні додаткові дослідження.

Під час досліджень на замчищі на поверхні виявлено досить значну колекцію фрагментів кераміки (фото 1). Крім того, для вивчення культурного шару на городищі було закладено три розвідкових шурфи, в яких також траплялася кераміка. Культурний шар на замчищі незначний – до 20 см, а під ним знаходиться непорушена людською діяльністю порода (т.зв. материк) – глинистий грунт із значним вмістом каміння (фото 2). У шурфі №1 знайдено уламок ручки від посудини, фрагменти чорної (т.зв. димленої) кераміки з тонкими стінками і кілька шматків кераміки, покритих жовто-зеленою поливою (фото 3).

Майже аналогічна стратиграфія і кераміка зафіксовані також у шурфі №3, закладеному у північно-західній частині верхнього двору. Загалом же кераміку, виявлену на верхньому дворі замчища можна датувати саме тим часом, коли воно згадане у писемних джерелах – 16-18 ст.

На сам кінець зазначимо, що в перспективі існує необхідність суцільного обстеження території селища та його околиць, для виявлення нових археологічних пам’яток, проведення археоголічних розкопок  замчища, тощо.

ДОДАТКИ

Фотографії археологічних пам’яток Східниці

Bookmark the permalink.

Comments are closed