Східниця – походження назви та символіка

Східниця: походження назви та символіка

 

Туристично-інформаційний центр продовжує серію історичних досліджень Східниці. Пропонуємо ознайомитись із розвідкою професора Л.Тимошенка присвяченій теорії походження назви та символіці нашого населеного пункту.

Сучасна Східниця має бренд курорту, значимість якого пов’язується  зі славою місцевих мінеральних вод (передовсім, Нафтусі), а також з минулою славою нафтового промислу, коли Східниця і Борислав/Мражниця суперничали за першість.Отже, до чинників слави Східниці слід віднести: нафтовий бум останньої третини ХІХ – першої половини ХХ ст. (частково – піднесення в радянський час), повоєнний розвиток курорту, унікальну природно-кліматичну зону Передгір’я. Поступово, Східниця складає конкуренцію сусідньому Трускавцю, мінеральні води якого вичерпуються.

Сучасного туриста приваблює також мальовничість місцевого ландшафту, а також ошатність забудови Східниці під сучасну пору, що стало можливим у зв’язку з новітніми будівельними технологіями та загальними умовами розвитку в період незалежності України (ідеться також про лібералізацію торговельно-грошових відносин та проникнення в місцеве господарство приватних засобів).

          Однак у будь-який період історії, Східниця не була значним адміністративним центром, а в минулому це було невелике приватновласницьке село у досить глухому закутку історичної Перемишльщини, зокрема, його важливої частини – Дрогобицько-Самбірського Підгір’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

Походження назви

          У літературі питання про походження назви Східниці неодноразово порушувалося, однак донедавна його обходили питомі спеціалісти з топонімії. Лише в дослідженні В. Котович, нарешті з’явився сюжет про Східницю.Однаквона, фактично униклаз’ясування проблеми, обмежившись констатацією того, що назва села походить від назви річки (тобто, топонім походить від гідроніма). Дуже здивувало заперечення авторкою відомих давніх писемних згадок Східниці, а також віднесення початків населеного пункту до періоду 1785-1788 рр.

          За деякими свідченнями (точно не фіксованими і невідомого походження), етимологія топоніму Східниця є залежною від дієслова «сходитися»: начебто, саме в долину місцевої річки сходилися люди.

           Одним із перших фіксоване пояснення назви Східниця зробив краєзнавець Ярослав Ольховий. Ще 2003 р. у невеликій газетній статті він повідомив про існування в минулому версії про те, що топонім Східниця походить від гідроніма Східничанка – місцевого «бурхливого гірського потоку». Відтак, назва річки витлумачувалась досить просто: кам’янисті уступи уздовж течії, нагадують «звичайні східці», що зумовлено геологічною структурою днища річки. Водночас, Я. Ольховий запропонував власну розв’язку проблеми. Наявність бл. 40 потоків, що впадали в Східничанку, засвідчували те, що вони тут «сходилися» (начебто, віддавна такі потічки називалися «ісходища», «сходища»).

Східничанин Я. Риботицький спочатку підтримав версію «сходитися», маючи на увазі сходження в долину села з гір усіх стежок і доріг. Однак дещо несподівано він заперечив це пояснення українською мовою на підставі того, що схід цією мовою означає лише сторону горизонту.

       В. Цвєтков, взявши до уваги два мікротопоніми в Східниці: Згари і Погар, стверджує, що початкове поселення згоріло внаслідок нападу ординців. Начебто, воно називалося Золота Баня (Золота Баня – культова споруда «наших предків» із «золотою банею). В іншому місці автор стверджує, що назва Баня пов’язана з добуванням солі. Далі він згадує баню як лазню (бані існували ще в період Київської Русі). Потім автор фактично вигадує «етрускоїдів» (на підставі уявлення, що бан– голова роду в етрусків), водночас стверджуючи, що баня є синонімом кола (поняття різного значення в літописних згадках). Відтак, Баня – це «населений пункт», «територіальна одиниця». Наведемо майже безапеляційні пасажі автора, суміжні (чи альтернативні до попередніх): поселення Східниця виникло «задовго до нашої ери»; Баня – «Бога Сонця Баня», друга «велика Золота Баня» –  то Східниця.

        Краєзнавець Р. Пастух пропонує ще більш фантастичні версії, вдаючись до практично нічим не обґрунтованих паралелей з іншомовними назвами.

        Нещодавно дрогобицький етнолог Микола Гладкий в усній формі запропонував нам таке пояснення назви: в долину Східниці сходилися місцеві пастухи, які випасали в горах худобу.

         На нашу думку, розв’язання питання про походження назви Східниця може бути вирішене тільки у площині з’ясування етимології кореневої частини топоніму. Отже, варто заглянути все-таки до відповідних словників. Так, «Словник української мови XIV – XV ст.», приклад якого є найбільш адекватним з точки зору хронології побутування початкової форми назви села, називає дієслівну форму «Сходити се» (дієсл. недок.), яка вживалася у значенні сходитися, стікатися, зливатися (про річки). Укладачі навели приклад, пов’язаний зі сходженням річок на Волині (1322 р., річки Чолниця і Ретовка).

         Вірогідно, саме таку ситуацію маємо і у випадку Східниці. Первіснімешканціпоселилися тут у долині річки, до якої стікалися (сходилися) численні потоки (допливи). З точки зору вигідності розташування первісного поселення, то воно було вибране невипадково: долина річки була водночас міжгір’ям, зручним для облаштування жител і господарювання. Річку назвали Східниця, назва села (також Східниця) стала похідною, що в топоніміці є звичайним явищем (походження топоніма від гідроніма).

Символіка

В основу сучасного герба Східниці, затвердженого 1996 р., покладено зображення ведмедя. На сьогодні виявлено декілька найдавніших сільських печаток (печаток територіальної громади), на яких уміщене зображення ведмедя.

До проблеми вивчення символіки Дрогобиччини зверталося кілька авторів. Зокрема, дрогобичанин П. Сов’як і львів’янин А. Гречило зробили досить успішні і цікаві спроби обліку та аналізу територіальних печаток регіону. Своєю чергою, І. Скочиляс опрацювала церковні печатки Дрогобицького деканату. У підсумку, були отримані мінімальні результати для Східниці. Так, згаданий П. Сов’як таки віднайшов печатку Східниці, він навіть навів розміри відбитки (діаметр 3,4 см), однак вона виявилась «слабочитабельною», внаслідок чого краєзнавець не зміг відчитати легенду. На жаль, відбитку печатки Східниці автор не опублікував, не вказавши і її місцезнаходження Інших печаток зі символами Східниці, у т. ч. й сакральними, дослідникам віднайти не вдалося.

          Станом на сьогодні, пошук символів Східниці увінчався значним успіхом. Найстарша (з відомих) печаток уміщена в архівній справі «Про сервітутні суперечки за право користування лісами і пасовиськами» села Східниця, датованій 1853-1859 рр. (зберігається в фонді «Галицьке намісництво», «Крайова комісія у справах викупу і врегулювання поземельних повинностей»). Документ, датований 8 жовтня 1858 р., являє собою доручення мешканців громади Східниці, вибраних з-посеред місцевих господарів,  яким доручалось представляти інтереси громади для вирішення правових та економічних справ. Властиво, сільською печаткою було засвідчено підписи вибраних (Іван Дубленич, Лавр Слуцький, ЯцьМурак, Діонісій Дзюбак, БарткоГроньовий), засвідчував війт Яким Бобешко. Печатка сажова, діаметр – 4,9 см. Легенда «PIECZĘC GROMADA SCHODNICA». Зображення: на чорному тлі білий ведмідь, стоїть на колоді, голова опущена. Зображення ведмедя досить натуральне.

            Інша печатка уміщена в справі, датованій загально 1868-1896 рр. Її поставлено на розписці війта СхідницькоїгміниМіхалаСтемпіцького, якою засвідчено звернення до Сервітутної комісії, у справі викупу і регуляції земельних податків, дата – 9 грудня 1895 р. Печатка сажова, діаметр – 3,4 см. Легенда «PIECZĘC GROMADA SCHODNICA». Зображення:на чорному тлі білий ведмідь, стоїть вірогідно на колоді, голова опущена.Зображення ведмедя, як і цілий  відбиток, виглядає як стилізоване, ненатуральне. Вірогідно, ця печатки виготовлена іншим майстром, за зразком раднішої, але менш вправно.

          Треті печатка з колекції А. Гречила, невідомого походження, з датою 8 жовтня 1858 р. Печатка сажова, діаметр – 5,4 см. Легенда «PIECZĘC GROMADA SCHODNICA». Зображення:на чорному тлі білий ведмідь, що йде по колоді, голова опущена.Зображення ведмедя, досить чітке, меншого профілю.

          Виявлено також чорнильний (синім чорнилом) штамп Східницькоїгміни, на документах 18.05 і 6.07.1911 р. Розмір – 6 2 см. Ще один віднайдений штамп – такого ж формату, на документі 25.03.1912 р., червоним чорнилом.

      На документі 21.05.1911 р. віднайдено печатку Східницької читальні «Просвіта». Печатка синім чорнилом, діаметр – 5,5 см., легенда «Читальня «Просьвіти» в Східницї», зображення – розгорнута книжка у вінку з колоссям.

        Завдяки зусиллям Ю. Стецика, віднайдено печатку східницької церкви, датовану 1908 р. Печатка фіолетовим чорнилом, діаметр – 7777 см., легенда – «ПечатъРус-койЦеркеввъСходницъ», зображення – профілі Св. Апостлів Петра і Павла. На документі 1921 р. віднайдено печатку східницького костьолу. Печатка фіолетовим чорнилом, діаметр – 7777 см., легенда – «SigillumOfficiiparochialis rit. lat. in Schodnica», зображення – профільБлаженної Кінги (вірогідно, за взірець було взято титульну ікону Бл. Кінги з костьолу, на що вказує тло зображення).

            Насамкінець, повертаємось до затвердження герба. Згідно з листом, надісланим Головою Українського геральдичного товариства п. Андрієм Гречилом 14.05.1996 р. до Східницької селищної ради народних депутатів, було запропоновано герб Східниці: у зеленому полі золотий ведмідь з червоними очима, язиком та озброєнням, в русі. Герб вписано в декоративний картуш та увінчано срібною міською короною, що вказує на статус поселення. Зелений колір символізує сучасну курортну функцію селища. Прапор (хоругва) Східниці: квадратне полотнище, розділене горизонтальним ялинкоподібним січенням на дві частини – верхня жовтої барви (становить 1/3 ширини прапора), а нижня – зеленої; на зеленому тлі до древка крокує жовтий ведмідь з червоними очима, язиком та пазурами.

           Відтак, селищна рада затвердила символіку Східниці, яка є чинною дотепер.

Автор: Василь Менько

Bookmark the permalink.

Comments are closed