Історія Східниці

Східниця на карті фон Міґа (1778 р.)

Територія і населення Східниці за часів монархії Габсбургів

        Туристично-інформаційний центр продовжує серію публікацій історичних досліджень Східниці. Пропонуємо ознайомитись із розвідкою професора М. Кріля присвячену історії Східниці в умовах монархії Габсбургів.(Частина 1.)

 

Внутрішня анархія в Речі Посполитій у середині XVIII ст. призвела до ліквідації польської державності. Після першого поділу Польщі в 1772 р. між Австрією, Пруссією і Росією землі давнього Перемишльського князівства у складі Галицько-Волинської держави були включені до володінь Габсбурґів.

Революція 1848–1849 рр. дещо скоригувала державно-політичну систему володінь Габсбурґів, а губернське правління замінив інститут намісництва, який практично в незміненому вигляді проіснував до розпаду монархії Габсбурґів у 1918 р. Зміни торкнулися й місцевого управління, були перекроєні межі доміній.

Розвиток нових економічних відносин призвів до адміністративно-територіальної зміни поселення і у 1889 р. Східниця була поділена на дві частини. Одну з них склала стара Східниця, яка розкинулася біля дороги до Урича. На відстані 1,5 км від неї, у долині потоку Східниця, почав формуватися новий адміністративно-торговий  осередок під такою ж назвою як окрема ґміна. Там була поліційна дільниця у складі начальника Ян Літвіна і трьох жандармів.

Поділивши край на адміністративні округи і райони, влада приступила до організації адміністративно-правових відносин на місцях. Для цього треба було провести детальне картографування місцевості. Так виникла австрійська військова карта, більше відома як «карта фон Міґа» (за іменем картографа. – М.К.). На ній детально відтворений рельєф місцевості і планування населених пунктів. Планування зроблено в масштабі 1:28 800, тобто у співвідношенні один віденський цолер (2,63 см) на карті до 28 800 фактичних цолерів. На цій карті добре прослідковується ландшафт: пагорби, ліс, оброблювані поля, дороги. У 80-х роках ХVІІІ ст. був створений комплекс актів по кожному населеному пункту, що регулювали земельні відносини в краї. За іменем імператора Йосифа ІІ, у часи правління якого відбувався цей перепис і економічна оцінка земельних угідь, згаданий комплекс актів отримав назву Йосифінська метрика. На його підставі у 1819–1820 рр. був створений другий земельний кадастр – Францисканська метрика.

Перший повний опис Східниці австрійський урядовець закінчив 2 квітня 1787 р., про що свідчить складений заступником комісара Самбірського округу відповідний документ. Його підписали (точніше власноручно поставили хрестики замість підписів. – М. К.) представники Східниці та суміжних з нею Борислава і Мразниці (Мражниці). Від громади Східниці зазначені такі прізвища: війт Федь Журавчак, присяжний Василь Журавчак, селяни Стась Удовичин, Олекса Журавчак, Олекса Бубечко, Андрей Дзєбак; представники від Мразниці: Дмитро Янів, Тимко Тиран, Яць Добош, Стефан Гавриляк, Іван Лейбічів, Сень Костишин; представники від Борислава: війт Павло Проців, присяжний Павло Грицків, Михайло Дердюк, Іван Пелехач, Петро Іванів, Сень Шезербадів, Яцко Войтів.

Станом на весну 1787 р. Східниця розкинулася на площі 21,98 км2. На ній було 65 дворів, 2 корчми, млин, винокурня і кузня. Згідно з описом вся земля поділялася на оброблювані поля, городи, луки і ліси. Ріллі було 375 морґів і 1 264 сажні, луки складали 331 морґ і 596 сажнів, а ліси – 1 210 морґів і 610 сажнів. З цього числа громада мала 313 морґів і 549 сажнів оброблюваного поля, 26 морґів і 1 914 сажнів городів та 270 морґів лук. У власності панського двору було 53 морґи і оброблюваної землі, 1 231 сажень городу, 18 морґів лук і 1 210 морґів та 610 сажнів лісів. Настоятель місцевої парафії греко-католицький священик обробляв 5 морґів і 874 та три чверті сажня ріллі і 930 сажнів городу та мав 12 морґів лук. Тоді ж пусткою лежало 3 морґи поля, 991 сажень городу і один морґ луки.

У документі словесно описані межі господарств, зокрема оброблюваного поля і вказана якість ґрунту. Окремі земельні ділянки названі згідно з географічним розташуванням або місцевими мікротопонімами: Солотвина поміж селами Мразниця і Східниця, поле біля Гануліного потоку, Четвертини, Кривий загін, Глинне, Кременик, на Моцьовому, біля межі Івана Михалкового, Тирзина, Пригірна, на Вінованому, Яворинка, Січенина, Буцків біля Дрогобицької дороги, кусок панського, Криве біля Буцкового поля, Колибище, під Горбком, Солотвина біля дороги до Урича, Загрода над річкою на зарінку в самому селі, Кичерки біля дороги, які тягнуться за селом від потоку Солотвина, під Горбами, Тарганівка, Дворище, Черенина між потоками, Погари, На Кичері, Під Кичерою, Горб біля потоку, Кошарки під лісом, Кут біля річки, Пасіки близько річки біля дороги до Кропивника, на Турковому, на Поляні, Полянки, Корчмарське та ін.

Підпис і печатка власника Східниці

Г.Ґольденберґа на Францисканській метриці

Аналогічні відомості з певними поправками і уточненнями з огляду на демографічні зміни серед простого люду подала Францисканська метрика. Згідно неї власником села був Герман Ґольденберґ. Там проживали Бобешко Іван, Бобешко Стефан, Бобешко Павло (хата під реєстраційним № 30), Бобешко Гринь (40), Бобешко Павло (46), Будзів Павло (49), Блистів Іван і Гуцький Стефан (64), Бабяк Гринь (65), Дублюняк Іван (12), Долинський Данило (16), Дзюба Федьо (20), Дзюбак Стефан (26), Дзюбак Данило (27), Дзюбак Тома (30), Дмитришин Іван (57), Дзюбак Захар і Дзюбак Федьо (62), Дублянюк Микола (69), Журавчак Матвій і Федишин Матвій (13), Федишин Іван (31), Журавчак Тома і Федишин Данило (34), Сагінаш Стефан (50), Головчанський Іван (10), Яців Стефан і Яців Яким (3), Коцко Прокіп (9), Коцко Василь (36), Коцко Данило (58), Ластовецький Олекса (52), Гурак Стефан (7), Пронів Стефан (19), Пронів Сень (38), Пронів Василь (39), Пронів Тома (42), Гомпіцький Петро і Петришин Гриньо (47), Скомбацяк Іван (4), Гомпіцький Стась і Станкович Якуб (5), Скомбацяк Сень (17), Стемпіцька Анна і Василь (29), Савчин Матвій і Федишин Іван (35), Скомбацяк Федьо (41), Скомбацяк Кость (44), Слуцький Лавро (48), Слуцький Сень (52), Шеленгашич Іван (63), Слуцький Тимко (66), Слуцький Стефан (64), Томів Сень (1), Тимків Павло (56), Журавчак Гнат (8), Журавчак Гринь (72), Журавчак Сень (19), Журавчак Петро (14), Журавчак Федьо (26), Журавчак Гринь (28), Журавчак Василь (32), Журавчак Федьо (57), Савчин Василь і Журавчак Іван (60), Журавчак Іван (70).

Про чисельність мешканців Східниці кінця XVIII – початку ХІХ ст. можна судити лише з кількості господарств, помноживши цю цифру на 8 (середня величина селянської родини. – М.К.), що дасть близько 300–350 мешканців. Густота населення становила майже 16 осіб на один квадратний кілометр. Точніші відомості містять шематизми лише від середини ХІХ ст.

 

 

 

 

 

Динаміка греко-католицького населення Борислава, Мразниці і Східниці

за 100 років (в особах)

 

Населений пункт Земельна площа в км2 Роки
1785 1840 1859 1879 1889
Борислав 18,22 267 807 849 1 938 2 167
Мразниця 19,31 166 264 258 308 524
Східниця 21,98 327 484 550 648 975

Як свідчить транскрибування імен за Йосифінською і Францисканською метриками (Василь, Гриньо, Дмитро, Іван, Олекса, Павло, Петро, Тимко, Федьо та ін.), прізвищ (Гавриляк, Дзюбак, Пелехач, Петришин, Проців, Савчин та ін.), наявність у селі греко-католицького храму, мешканці були переважно українцями. Д.Блажейовський в історичному шематизмі Перемишльської єпархії вказує на наявність у Східниці в 1785 р. 327 греко-католиків (91,9%), 13 римо-католиків (3,6%) і 16 осіб юдейського визнання (4,5%). Аналогічно він називає числа для сусідніх з нею Борислава (267, 23 і 17) та Мразниці (140, 20 і 6). Римо-католики цих трьох населених пунктів складали парафію у Дрогобичі. За церковно-адміністративним устроєм греко-католицька парафія була в складі Дрогобицького деканату, а римо-католицька – Самбірського.

У другій половині ХІХ ст. населення чисельно збільшилося. Дослідники вказують, що у 1865 р. в селі проживало близько 500 осіб, переважно українців. У 1879 р. шематизм зафіксував 648 греко-католиків, а через двадцять років – 975. Польська довідкова література зазначає, що у 1880 р. сільська громада налічувала 867 осіб, а на панській території був 121 мешканець. За

релігійно-конфесійним поділом найбільшу частку складали греко-католики – 753. 109 осіб сповідували римо-католицтво, а 122 – юдейство. За національною ознакою були українці (753), поляки (115), німці (116), євреї (122). Напередодні Першої світової війни там проживало 3 114 осіб, з яких майже половину складали українці. За віровизнанням було 2 194 християни (1 512 греко-католиків і 682 римо-католики) і 920 юдеїв.

Продовження буде.

 

Bookmark the permalink.

Comments are closed