Туристично-інформаційний центр продовжує серію публікацій історичних досліджень Східниці.

 Пропонуємо ознайомитись із розвідкою професора М. Кріля присвячену історії Східниці в умовах монархії Габсбургів.(Частина 2.)


 

 

 

 

 

 

Соціально-економічні відносини. Характеризуючи якість ґрунту, австрійський урядовець фон Міг у 1787 р. зазначив, що вся рілля однакова. На ній сіють ячмінь і овес, а на родючіших і краще удобрених ділянках – жито. Такий запис у документі свідчить, що назагал оброблюваний ґрунт був маловрожайний, оскільки ячмінь і овес були невибагливими культурами і не потребували великого підживлення. Там само записано, що врожайність (урядовець не зазначив сільськогосподарську культуру. – М.К.) складає 1 : 2,5 і виносить 40 горнців з одного морґа. На якість ґрунту вказують також поодинокі детальніші характеристики окремих земельних ділянок. При описі ділянки «Нива Солотвино» зазначено, що вона має 1 290 сажнів, «земля погана, сіють лише овес, врожайність з одного морґа виносить 40 горнців; між тою нивою луки в долині непридатні для ріллі, млакуваті, з одного морґа є 4 ц сіна» і т.п.

Окремі луки не доглядалися і заросли чагарниками. Так, лука в Розтоках давала на час опису лише 4 ц сіна з одного морґа. Документи дають певне уявлення про господарства у Східниці. З них видно, що до панського двору належить дві городні ділянки відповідно 39 сажнів у довжину та 18 і ¾ сажня в ширину та 30 сажнів у довжину та 17 сажнів в ширину. Селянин Іван Томин мав «халупу і біля неї город 41 сажень у довжину і 29 сажнів в ширину та луку біля халупи в 14 сажнів у довжину і 10 сажнів в ширину». Івась Томин мав «халупу та город 26 і 1/5 сажня в довжину та 38 сажнів в ширину, луку 27 і ¾ сажня у довжину і 20 сажнів в ширину».

Францисканська метрика зафіксувала у селі вже 71 господарство, три корчми, два млини і наявність лісництва. Через сто років кількість господарств у селі зросла майже вдвічі і на 1880 р. їх було 125. Вони розрізнялися за величиною і поділялися на велику і малу власність. До великої власності (панської) належало 159 морґів ріллі, 77 морґів городів і лук, 78 морґів пасовиськ і 2 140 морґів лісів. Малу власність складали 407 морґів оброблюваної землі, 723 морґи городів і лук, 141 морґ пасовиськ і 25 морґів лісів.

Основною робочою силою і виробником усіх матеріальних цінностей до останньої чверті ХІХ ст. були селяни. Вони займалися землеробством та різними ремеслами. Австрійські податкові книги за 50–80-ті роки ХІХ ст. засвідчили наявність у Східниці переважно рільничих господарств.  За відомостями 1880 р. вони займали земельну площу 3 819 морґів і 1 385 сажнів та належали різним власникам: князеві Карлу Шварцберґу, ґміні, школі, греко-католицькому священикові, нафтопромисловцям, селянам, корчмареві та ін. Як видно з даних таблиці 2, у панській власності було чотири житлові будинки та понад 2 345 морґів землі. Князь К.Шварцберґ на початку 70-х років ХІХ ст. мав близько 300 тис. зол. рин. щорічних доходів. Ґміні належало понад 138 морґів землі. Заможніших господарів, які мали понад 20 морґів землі, було 15 (у т. ч. греко-католицький священик Олексій Василевич). На земельних ділянках обсягом 10–19 моргів  працював 31 господар. Решта (селяни, власники нафтокопалень та інші) мали по чотири і менше морґів землі. Доречно зауважити, що ці землеволодіння не складали одну територіальну цілість, а були ділянками неоднакової величини і в різних частинах села. Наприклад, у 1881 р. Андрій Журавчак проживав у будинку під номером 54 і мав у власності 4 морґи і 836 сажнів землі. Вся вона складалася з 10 окремих ділянок. Шість ділянок, розташованих на місцевості з мікротопонімом Малий горб, були позначені на кадастровій карті номерами 443–448 і кваліфікувалися як земля третьої оброблюваної категорії:  лука (878, 335 і 252 сажні), город (353 сажні), рілля (195 і 153 сажні). 430 сажнів на Малому горбі були записані під номером 449 і значилися як рілля із ґрунтом другої категорії. На місцевості, названій Четвертини, були ділянки з ґрунтом четвертої і п’ятої категорій. На ділянці 614 з ґрунтом четвертої катеґорії  А.Журавчак мав луку (320 сажнів). Пасовисько обсягом 255 сажнів розташовувалося на ділянці п’ятої категорії. Ділянка 613 мала площу 2 морґи і 925 сажнів та експлуатувалася у двох рівних частинах  як рілля четвертої і п’ятої категорій. Загальний річний грошовий прибуток з усіх десяти земельних ділянок виносив 6 золотих ринських і 37 крейцарів.

Власники посілостей Східниці в 1880 р.

Власник

Номер будинку

Кількість землі

морґів

сажнів

Карл Шварцберґ

1, 2, 94, 101

2 345

1 168

Савчин Захарко

4

15

1 518

Савчин Василь

5

5

117

Дмитришин Стефан

7

9

1 591

Пронів Тимко

9

5

1 486

Федишин Іван

10

12

1 381

Федишин Іван

11

20

480

Федишин Ілько

12

4

753

Дубленич Прокоп

13

23

281

греко-католицьке попівство і церква

14

38

902

Пронів Яків

15

16

202

Журавчак Захарко

16

4

897

Пендак Йозеф

17

23

1 389

Коцко Гаврило

20

13

1 352

Стемпіцький Михайло

21

1

1 523

Дзюбак Леон

22

14

834

Федишин Кузьма

23

7

551

Мазур Іван

24

47

10

Бобечко Прокіп

25

8

552

Слуцький Томаш

26

11

122

Журавчак Йозеф

27

13

42

Пронів Тимко

28

14

1 165

Дубленич Іван

29

9

1 441

Стемпіцький Василь

30

13

977

Дзюбак Діонізій

31

17

1 549

Дзюбак Лука

33

5

492

Журавчак Гринь

33

5

485

Бобечко Яків

34

14

156

Журавчак Іван

35

18

1 586

Журавчак Тимко

36

9

129

Дубик Федір

37

3

1 591

Пиндак Петро

38

16

451

Коцко Михайло

39

4

1 540

Бобечко Іван

40

1

38

Бобечко Ілько

41

2

960

Журавчак Іван

42

2

911

Пронів Бортко

43

13

1 014

Коцко Михайло

44

19

595

Журавчак Василь

45

35

46

Журавчак Йозеф

46

21

964

Журавчак Гринь

47

29

633

Савчин Іван

48

683

Журавчак Стефан

49

8

1547

Дзюбак Іван

50

13

141

Дубленич Іван

51

11

755

Дубленич Павло

52

22

2 368

Будз Захарко

53

20

630

Журавчак Андрій

54

20

947

Коцко Павло

55

2

1 169

Коцко Яцко

55

11

1 080

Коцко Сенько

55

956

Журавчак Ілько

56

15

754

Мурак Яцко

57

8

465

Мурак Бортко

57

1

509

Томин Іван

58

5

04

Томин Матвій

58

10

201

Шкумбаляк Олекса

59

33

Яців Іван

60

8

765

Яців Микола

60

8

920

Дубленич Гнат

61

17

425

Томин Іван

62

24

1 287

Дзюбак Яким

63

12

1 153

Журавчак Захарко

64

21

1 534

Блискунь Іван

65

13

1 075

Журавчак Матвій

66

6

386

Дзюбак Ілько

67

8

514

Дзюбак Яків

67

7

21

народна школа

68

236

Слуцький Василь

70

2

1 239

Савчин Іван

71

12

18

Шкумбаляк Онуфер

72

19

54

Ластовецький Микола

73

13

386

Мазур Іван

74

5

1 352

Баран Михайло

75

13

440

Стемпіцький Гаврило

76

7

686

Будз Василь

78

3

54

Фагараш Іван

79

7

1 442

Коцко Хома

80

26

55

Слуцький Йозеф

82

29

638

Журавчак Олекса

83

2

1 387

Баб’як Михайло

85

7

1 453

Журавчак Тома

86

6

196

Ластовецький Іван

87

6

147

Шеліневич Пилип

89

12

1 490

Стемпіцький Яків

90

9

350

Товариство Бориславської нафтової копальні

92

6

1 054

Нойштейн Хаїм Лейба

93

587

Огар Йосель

95

349

Шкумбаляк Онуфер

100

1

1 193

Мурак Анастасія

103

2

885

Журавчак Василь

104

3

623

Полька Іван

105

2

912

ґміна*

138

1 451

Бакенрот Абрагам*

313

Бакенрот Герш*

731

Бакенрот Ізик*

18

663

Баран Данило*

8

1 324

Бобечко Федір*

13

1 522

Журавчак Петро*

5

23

Хілінський Ян і спілка*

1

36

Данилюк Захарко*

8

858

Дмитришин Петро*

6

713

Дубленич Матвій*

4

856

Дубленич Анна*

1

665

Дзюбак Захарко*

1

617

Фагараш Петро*

833

Френкель Натан*

2

1 219

Гесс Франц*

3

636

Яців Микола*

52

Іванчук Прокіп*

4

88

Коцко Павло*

128

Кнанер Альберт

9

1 192

Кульчицький Людвік Карл*

3

569

Мазур Іван*

326

Мурак Бортко*

7

1 193

Пронів Іван*

6

554

Янковський Владислав*

2

1 401

Савчин Василь*

22

Слуцький Матвій

6

384

Слуцький Іван*

7

635

Слуцький Петро*

64

Слуцький Сень*

3

599

Стемпіцький Прокіп*

5

1 146

Стемпіцький Сень*

1

907

Стемпіцький Василь*

2

651

Шкумбаляк Іван*

3

1 428

Шкумбаляк Василь*

2

826

Томин Данило*

24

Вердінгер Хаїм Лейба*

10

380

Войтович Микола*

480

Журавчак Андрій*

1

108

Журавчак Федьо*

3

701

Журавчак Гриньо*

2

1 101

Журавчак Іван*

20

*У документі номер будинку не зазначений.

Певні зміни наступили в останній чверті ХІХ ст. і торкнулися, передовсім, великої власності, що було пов’язано з видобутком нафти. Спочатку князівську землю купили два львівські євреї. Через кілька років вони  її продали графу Ксаверію Замойському як віно його доньки Марії в заміжжі Любомирська. У 1881 р. подружжя Любомирських, Адам і Марія, відкрило нафтову копальню під назвою Пасічки, а через деякий час купило Урич, який перетворило на свою літню резиденцію. У 1896 р. східницький маєток Любомирських викупило акціонерне товариство «Східниця».

Наприкінці ХІХ ст. спостерігається значне дрібнення селянських господарств, які різнилися економічною спрямованістю і потужністю. Водночас різко зростає ремісничий елемент. Австрійська статистика за 1900 р. зафіксувала 109 назв професій чи занять, якими займалися у Бориславі, Мразниці та Східниці. Зокрема, у Східниці нараховувалося 62 такі назви. Серед них була місцева інтеліґенція (лікарі, аптекарі, акушерки, вчителі, священики), працівники сфери послуг (перукарі та голярі, обслуга лазень, сажотруси, збирачі лахміття та ін.), висококваліфіковані ремісники (ювеліри, ковалі, слюсарі, столяри, кравці, шевці та ін.), виробники продуктів харчування (мельники, пекарі, кондитери, м’ясники, ковбасники та ін.), представники будівельних професій (розкрійники лісодеревини, мулярі, склярі), торговці (будівельним матеріалом, мануфактурою, ґалантереєю, книгами і канцтоварами, бакалією, борошном, м’ясом, газованою водою, очищено і сирою нафтою тощо).

Дипломовані лікарі були у Східниці (Станіслав Дверніцький, Томаш Петровський та Іґнацій Теннер) і Бориславі (Давид Бернар, Максимиліян Каппелер та Бернар Льоу). Аптекарську справу вели Броніслав Яклінський у Східниці і Амалія Лацна у Бориславі. Акушерством займалися Ітте Вольфгафт, Анна Максим’як, Анна Ріппель (Східниця), Лія Фьорстер, Рифка Келлер, Рифка Льоу, Малке Шпігельман, Хане Фогель (Борислав). На спеціалізацію ремесла вказує, що у Східниці працювало п’ять пекарів (Майлех Бакенрот, Перл Ґольдфішер, Казимир Ракуцький, Файге Раппапорт, Герш Вайсс), два теслярі (Вольф Шіфт і Абрагам Вольф), два ковалі (Шимон Рудницький і Микола Войтович), три мулярі (Карл Клузик, Йоганн Монтікала і Фелікс Волянський), три столяри (Єронім Ляхович, Соломон Шамлер, Адам Вишневський), три кравці (Яків Бітнер, Самуель Гляйхер і Лейба Рот), одна жіноча кравчиня (Антоніна Доканер), дев’ять шевців (Юзеф Фурович, Ян Гавришкевич, Мартин Гектар, Самуель Кац, Давид Кацман, Юзеф Крижановський, Ісаак Лінд, Герш Штурм, Леон Забєга), три м’ясники (Герш Бакенрот, Борух Ротберг і Франц Кордасевич), три ковбасники (Мендель Шелінгер, Людвік Вольний і Ян Кордасевич), а також ювелір, скляр та ін. Шинок вели Абрагам Дамант, Маєр Фальк, Нізен Горович, Хіма Канарієнштайн, Самуель Рухдерфер, Станіслав Слівинський.

Я.Риботицький у своїй праці зазначив, що на початку Першої світової війни у Східниці працювали перукар Ісаак Вальдман, кравець Яків Бітнер, шевці Миколай Белявський, Михайло Фурович, Ян Шкробик, Маврицій Шобер, столяр Адам Вишневський, коваль Шимон Рудніцький.

У 1880 р. в селі діяв паровий тартак на 8 кінських сил. Він мав один ґатр (вертикальну пилораму), 4 звичайних пили і одну циркулярну. До кінця ХІХ ст. тартак щорічно розрізав близько 1 540 м3 хвойного лісу (смерека і ялиця), продукував 1 000 м3 дощок, брусів та іншої деревини. У першому десятилітті ХХ ст. власниками тартака були Медлінгер і Гербст.

Шляхи сполучення і зв’язок. До кінця ХІХ ст. Східницю з повітовим центром та іншими населеними пунктами зв’язувала стара дорога, прокладена ще в минулому. З часом транспортна система почала вдосконалюватися і розбудовуватися. Стара дорога в напрямку Мразниці не могла вже забезпечувати перевезення продуктів сілського господарства та, головне, видобутої сирої нафти. Не покращив становища і дводюймовий нафтопровід, збудований у 1893 р. За таких умов Дрогобицька повітова рада ухвалила прокласти до кінця 1894 р. нову дорогу. Власники копалень своїми силами у 1894–1895 рр. проклали ряд доріг з ґрунтовим покриттям місцевого значення. Було заплановано також розпочати будівництво вузькоколійної залізниці в напрямку Кропивника і далі долиною Стрия до Крушельниці. Однак цей проект не був тоді зреалізований. Найближча залізнична станція була в Бориславі.

Діяв налагоджений зв’язок. У 1894–1895 рр. від Східниці до Борислава була прокладена проводова телефонна лінія.  У 1900 р. у Східниці та Бориславі були також пошта і телеграф. У Східниці на пошті і телеграфі напередодні Першої світової війни працювало чотири службовці: начальник Юда Льоунер та офіціалісти Юліян Корасінський, Ванда Домбровська і Марія Невельська.

Далі буде.

Bookmark the permalink.

Comments are closed