Oil City. Історія, що вражає.

Найбільш продуктивна нафтогазова свердловина "Oil City". Історія, з якої розпочалась славна доба нафтовидобутку Борислава та Європи.

Нафта була відома ще з незапам’ятних часів. З другої половини ХІХ століття, із швидким розвитком техніки і промисловості, нафта стає основним джерелом енергії.В історії бориславської нафто-озокеритної промисловості відбулося багато подій. Однією з найбільш памятних є, безперечно, спорудження та катастрофа нафтової вежі-свердловини (шибу) «Ойл Сіті». У буквальному перекладі «Ойл Сіті» означає «нафтове місто» або ж, як ще її називали, – «велика нафта». Пророча назва, без сумніву, випрадала себе.

Цю свердловину у 1907 році почала будувати американська фірма у Тустановичах, на полі Михайла Баб’яка (сучасна вулиця Б.Хмельницького). Оскільки за 1907 рік при глибині горизонту 927 м свердловина видала лише 860 тонн нафти, було прийнято рішення на початку 1908 року продовжити поглиблення свердловини.

День слави «Ойл Сіті» настав. 13 червня 1908 року при закінченні верчення свердловини, при досягненні горизонту на глибині 1026 м, на вежі стався сильний викид нафти. Кількість виверженої нафти зростало на очах, щоразу заливаючи ще більшу територію. Уявіть собі, за добу викид нафти становив 3 тисячі тонн і 900 тисяч кубометрів газу! Природній газ майже не використовувався і потрапляв в атмосферу в такій кількості, що його з великої відстані було видно неозброєним оком. До 17 червня нафтовики взяли ситуацію під контроль, видобуток був скерований до земляних збірників.

Але це був тільки початок сумної слави вежі. Під час грози 4 липня 1908 року від блискавки свердловина «Ойл Сіті» разом із резервуарами нафти загорілася. Видобуток нафти тоді вже становив 800 тонн на добу. Великий струмінь палаючої нафти, що вирвався з-під землі на висоту близько 100 метрів, загрожував цілому Бориславу. По річці Лошень плив вогняний потік нафти, охоплений чорною хмарою такого диму, що серед білого дня жителі вимушені були освітлювати свої помешкання. Пожежу свердловини було видно на відстані до 50 км. Вона продовжувалась упродовж 21 доби. Вид палаючої вежі називали «Галицьким Везувієм». Люди приїздили з цілої Галичини та інших країн, навіть з США, Канади.
Найкращим та найефективнішим засобом гасіння пожежі став липкий намул, що заліплював всі пори в землі, через які просочувався газ.
В художній формі катастрофу дуже гарно описав бориславський письменник Стефан Ковалів в оповіданні «На Дрімайловому пустирищу»: «…Та ось одного дня заграв, заревів на цілу околицю шиб «Дрімайло нумер 1»…гудів безперестанно, як градова туча з громами…Вся сметанка зі столичних городів приїздила подивитися, як виглядає нафтова фонтана, що вимітує з землі по двісті цистерн на добу, значить по тодішній ціні ропи за 80000 корон у золоті! Гірські потоки наповнилися ропою, дві доби несла ріка Тисмениця ту вонючу благодать повним руслом, розливала милями по полях і мужицьких лугах та оскоромлювала в Дністрі всяку твар господню…»
Після пожежі продовжувалося будівництво веж, зростав видобуток нафти. Найбільший пік припав на 1909 рік. В усьому нафтовому районі було видобуто 1.964.590 тонн нафти, що складала 5% світового! видобутку цієї продукції. Щоденно в цей час із залізничної станції Борислава відправляли декілька поїздів з нафтою. Однак, у зв’язку із виснаженням надр свердловина у 1944 році припинила своє існування і офіційно була ліквідована у 1952 році.
Хоча і закінчилася промислова історія сведловини «Ойл Сіті», та все одно її пам’ятають як одну з найпродуктивніших свердловин в історії Борислава. У 1992 році до ювілею видобутку стомільйонної тонни нафти, на місці цієї свердловини і був встановлений невеликий пам’ятний знак, що висвітлюють події 1908 року.