Нескорена сила зі Східниці. Анна Іроденко – абсолютна чемпіонка Європи з армреслінгу.

Анно, щиро вітаємо з перемогою! Що для вас означає титул абсолютної чемпіонки Європи?
Дякую! Це надзвичайно важлива для мене перемога. Вона — результат наполегливої праці, сили волі та внутрішньої дисципліни. Для мене цей титул — доказ того, що мрії здійснюються, якщо щиро до них іти.

Розкажіть, як ви прийшли в армреслінг.

Мій шлях почався зовсім нещодавно — влітку 2023 року. Я була в таборі “Пласту”, де проводили змагання з армреслінгу. Тоді вперше спробувала свої сили — і перемогла. Це помітив мій вчитель фізкультури, який порадив спробувати себе в спортивній секції. На той час мені було лише 13 років.

Яким був ваш перший турнір?

Перші змагання відбулися серед школярів Львівщини. Я здобула перше місце на праву руку. Потім був обласний турнір, далі — чемпіонат України, де посіла друге місце на обидві руки. Потім — Європа, а згодом і світ. На чемпіонаті світу в Молдові я стала четвертою. Вже наприкінці 2024 року почала тренуватися у львівському клубі “Львівські Леви”.

Ви перемогли як на праву, так і на ліву руку. Як вдається підтримувати однакову силу обох рук?
Головне — це режим і регулярність. Я тренуюсь тричі на тиждень по дві години. Їжджу до Львова — це три години в один бік. Але я знаю, заради чого це все. Дотримуюсь правильного харчування, маю режим сну, і — що найважливіше — не пропускаю тренування.

Розкажіть про своїх тренерів.

Першим, хто підтримав мене у спорті, був Андрій Михайлович Багрій. Саме він відкрив для мене світ армреслінгу. Зараз зі мною працює Ігор Богданович Іваницький — ми разом пройшли великий шлях до перемоги. Я безмежно вдячна обом тренерам за їхню віру в мене.

Що ви відчуваєте під час змагань?
Намагаюсь повністю відключити думки. Уся увага — на боротьбі, на моменті. Я просто йду і роблю свою справу.

Східниця — невелике селище. Як воно вплинуло на вас?
Це моє місце сили. Тут я відпочиваю душею. Крім того, важливою була підтримка від громади та її керівника Івана Євгеновича Піляка. Він щиро підтримує розвиток спорту, і я дуже це ціную.

З якими труднощами довелось зіткнутись на цьому шляху?
Основна трудність – це далека дорога до Львова. Шість годин у дорозі заради двогодинного тренування. Але навіть у дорозі я намагалася вчитися — готувалась до уроків, писала домашні завдання. (усміхається)

Яким був ваш день під час підготовки до змагань?

Ранок — легка зарядка, потім — школа. Після уроків — одразу до Львова на тренування. У дні змагань спочатку — поселення, зважування, харчування. У перший день — боротьба на ліву руку, у другий — на праву.

Чи є у вас спортивні кумири?

Поки що — ні. Але, думаю, з часом з’являться.

Яку підтримку отримуєте від близьких?
Найбільше — від батьків. Мама завжди їздить зі мною на змагання. Після перемоги я отримала сотні привітань у соцмережах, багато дзвінків — це дуже приємно. Але для мене найважливіше — віра моїх рідних і тренерів.

Які у вас плани на майбутнє?
Зараз активно готуюсь до чемпіонату світу, який пройде у вересні в Болгарії. Це наступний великий крок. Вірю він буде успішний.

Що порадите дівчатам, які хочуть займатись спортом, але сумніваються?
Не бійтеся! Не думайте, що скажуть інші. Кожна дівчина має право займатись тим, що їй подобається — навіть армреслінгом. Це не тільки “чоловічий спорт”. Головне — віра в себе.

Матеріал підготувала фахівець з інтерв’ювання Східницької селищної ради

Христина Кацюрин