Луців Андрій

День народження: 05.08.1975

Дата смерті: 09.10.2022

Старший стрілець 3-го механізованого відділення 57-го батальйону.

Луців Андрій народився 5 серпня 1975 року в селі Новий Кропивник Дрогобицького району.

Його родина була багатодітною: троє дочок і четверо синів. Він не був найстаршим у сім’ї, але останнє слово завжди залишалося за ним. Коли галаслива родина вирішувала якесь питання, Андрій, не підвищуючи голосу, висловлював свою думку — і до нього прислухалися.

Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Був старанним учнем і закінчив навчання без жодної четвірки. У 1994 році розпочав військову службу у 95-й бригаді десантно-штурмових військ. Брав участь у миротворчих місіях у Югославії. Уже тоді він дізнався, що таке війна.

Коли у 2014 році біда прийшла в Україну, Андрій сам пішов до військкомату і взяв повістку, щоб стати на захист Батьківщини. У складі славетної 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила в липні 2014 року він вирушив у зону АТО. Брав участь у бойових діях у містах Артемівськ, Лутугине та Георгіївка, де тоді точилися запеклі бої. З фронту повернувся у вересні того ж року.

10 січня 2015 року Андрій знову вирушив у зону АТО. 18 січня 2015 року разом із побратимами прибув на допомогу на 31-й блокпост, де отримав поранення. Після лікування був направлений у село Дмитрівка, а згодом — до Сєверодонецька на Луганщині. У червні 2015 року демобілізувався і повернувся до цивільного життя.

Андрій дуже любив свою землю. Мав золоті руки, був справжнім газдою. Сам придбав стару хату й виконував усі будівельні та оздоблювальні роботи. Якщо не мав відповідних знань, звертався за порадою до майстрів. Зрізав старі дерева в саду і посадив молоді, які згодом почали рясно плодоносити. Любив зранку босоніж ходити по своєму саду.

Найбільшою любов’ю Андрія були його донечки — Катруся і Вуляся. Він леліяв їх, обіймав і щиро тішився ними. Дружина Анна пригадує: «Коли я дівчаткам щось забороняла, вони бігли до татка. Він їм ніколи і ні в чому не міг відмовити».

Андрій багато роздумував, любив читати й прищепив цю любов донечкам. Захоплювався футболом, любив рибалити та збирати гриби. Ліс був його другим домом. Він ніколи не губився там і ще в дитинстві мріяв стати лісником. В його житті стався випадок, коли зник п’ятирічний хлопчик: дитину всю ніч шукали у лісистому Бориславі батьки, родичі, сусіди, кінологи та поліцейські. Андрій тоді не пішов на роботу і вже за кілька годин відшукав дитину в лісі. Він завжди приходив на допомогу і не раз рятував людей.

Повномасштабна війна застала Андрія на роботі в Полтаві. Як тільки з’явилася змога, він одразу повернувся додому й пішов до військкомату — це було для нього принципово. Брат, який також стоїть на захисті країни, поділився: «Андрій завжди був добрим і справедливим. Вчив мене ніколи не залишати побратимів і стояти до кінця. Я дякую Богу за те, що мав такого брата».

9 жовтня 2022 року під час наступальної операції на Херсонщині, поблизу населеного пункту Давидів Брід, рідні втратили з Андрієм зв’язок. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Поховали Воїна 22 грудня 2023 року.

Вічна пам’ять Воїну Андрію Луціву!