Свищ Назар

День народження: 31.07.1994

Дата смерті: 29.01.2023

Інспектор прикордонної служби 2-ї категорії, кулеметник 4-ї групи наземної розвідки відділення розвідки прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал».

Назар Свищ народився 31 липня 1994 року в селі Новий Кропивник Дрогобицького району.

Назар — єдина дитина у своїх батьків, найбільша мамина любов і татова гордість. Він зростав наполегливим, дружелюбним, кмітливим, сміливим, з неймовірно добрим і щирим серцем. Завжди піклувався про своїх рідних і був для них надійною опорою.

Навчався в Новокропивницькому ЗЗСО І–ІІІ рівнів. Учителі завжди відзначали його сильний характер, загострене відчуття справедливості та лідерські якості. Опісля вступив до Дрогобицького професійного ліцею й закінчив його у 2014 році, здобувши освіту верстатника широкого профілю.

Назар мав багато вірних друзів, адже притягував людей своєю щирістю, підтримував їх, був хорошим порадником, захистом і надійним тилом. Катання на лижах було його хобі. Назар казав: «Мені здається, немає нічого захопливішого, ніж скотитися з гори з усієї швидкості». Він любив ходити в гори. Йому подобалося відчувати себе вільним, дихати на повні груди й мати поруч людей, які його люблять і цінують. І таких людей було багато.

У 2015 році Назара призвали для проходження строкової військової служби до Національна гвардія України — у Галицьку бригаду в місті Львів. Згодом його відправили до міста Золочів, де він здобув звання сержанта. Потім служба продовжилася в Ужгороді у військовій частині, діяльністю якої була охорона громадського порядку та безпеки.

Демобілізувавшись, Назар перебував за кордоном. У 2021 році поїхав до Німеччини, де завдяки своїм навичкам і вмінням мав хорошу офіційну роботу та гідну заробітну плату. Працював старанно, допомагав своїм рідним і будував плани на щасливе майбутнє.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Назар повернувся на Батьківщину, сказавши: «Ким я буду, якщо залишуся чекати тут? Це моя земля. Мій обов’язок — стати на її захист».

6 березня 2022 року він повернувся додому і вже через кілька днів пішов добровольцем до ТЦК. Назар відмовився від служби у Нацгвардії України та вступив до лав прикордонної служби. Він 11 місяців захищав кордони нашої держави від російських загарбників.

У січні 2023 року, коли сформували штурмові бригади, відправився на захист Донеччини, зокрема Соледара. Бригада Назара здобула перемогу над ворогом, і їх відправили під Бахмут.

29 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Благодатне Герой загинув, дивлячись ворогу в обличчя. Поховали воїна в рідному селі. Йому назавжди 28 років. Він не встиг створити власну сім’ю, не встиг стати батьком, але встиг залишити слід в історії України.

Найкращий син. Найкращий друг. Найкращий побратим. Найкращий громадянин своєї держави.

Вічна слава Тобі, Воїне!