Бутим Василь

День народження: 12.01.1995

Дата смерті: 21.01.2025

Солдат 155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської, мужній Захисник України.

Василь Бутим народився 12 січня 1995 року в селі Новий Кропивник. Із дитинства ріс без батька разом із мамою, сестрами та молодшим братом. Як старший чоловік у родині, рано взяв на себе відповідальність: допомагав матері, був опорою для близьких і прикладом для молодших.

У шкільні роки навчався у художній академії мистецтв у Підбужі, де здобував освіту до 7 класу та розвивав свій мистецький талант. Згодом продовжив навчання в Новокропивницькому ЗЗСО І–ІІІ рівнів, де швидко знайшов спільну мову з однокласниками, здобув щирі дружні стосунки та підтримував їх і після завершення навчання. Малювання було для нього не лише захопленням, а й способом самовираження. У підлітковому віці створював картини на замовлення, щоб підзаробити. Мистецтво сформувало його філософське, глибоке сприйняття життя — спокійне, зосереджене й вдумливе.

Навіть після закінчення школи Василь залишався на зв’язку з друзями, цінував товаришування та взаємну підтримку, які зберігав упродовж усього життя. Професійну освіту здобув у Бориславському професійному ліцеї, опанувавши фах електрогазозварювальника. Жив і працював у Бориславі. За характером був дуже спокійним, добрим і врівноваженим. Його вирізняли щирість, працьовитість і повага до людей. Він не шукав гучних слів чи показних вчинків, але завжди діяв по совісті.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Василь не ховався від відповідальності. Зі слів однокласника, на запитання, чи піде він воювати, просто відповів: «Якщо треба — піду». Ці слова стали відображенням його внутрішньої позиції та життєвих принципів.

У жовтні 2024 року Василь став на захист України. Служив стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення, мотопіхотного взводу, мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини А501. Він залишався вірним військовій присязі та до останнього подиху боронив рідну землю.

21 січня 2025 року боєць загинув під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області. 5 лютого 2025 року Захисник повернувся «на щиті». Похований на Алеї Героїв на міському кладовищі в селі Попелі Бориславської громади.

За мужність і самовіддану службу Василю Бутиму посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади». Нагороджений медаллю «Хрест патріота України» та орденом «Хрест Героя». Його ім’я увічнено на меморіальній таблиці на Алеї пам’яті Героїв у сквері Героїв Небесної Сотні міста Борислава.

Світла пам’ять про Василя Бутима — спокійного, доброго, талановитого й мужнього Воїна — назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав його.

Вічна слава Герою!