Пам’ятка для населення Ротавірусна інфекція
Ротавірусна інфекція – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується загальною інтоксикацією, пошкодженням слизових оболок рото глотки і травного тракту з провідним синдромом гастроентериту і зневоднення організму. Збудником є рота вірус, який відноситься до РНК-вірусів.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є людина – хворий або носій. Хворі виділяють збудник у великій кількості з калом з перших днів хвороби до 7-8-го дня, в рідкісних випадках – до 2-3 тижнів. Особливу епідемічну небезпеку становлять особи без клінічних проявів хвороби та носії, оскільки рівень здорового вірусоносійства серед людей високий навіть на першому місяці життя.
Механізм передачі фекально-оральний (через заражені вірусами продукти, воду, брудні руки, предмети побуту соски, іграшки), контактно-побутовий та водний. Не виключений також повітряно-краплинний шлях зараження. Порушення протиепідемічного режиму сприяють виникненню спалахів рота вірусної інфекції у лікарнях, організованих колективах.
Клініка. Захворювання починається гостро. Інкубаційний перод триває 12-24 годин.
У перебігу клінічно вираженого захворювання відрізняють гострий період (в середньому 3-7 днів) та перід реконвалесценції (4-5 днів). Для РВІ характерний DFV-синдром – діарея, лихоманка, блювання. У більшості дітей (90%) захворювання починається гостро, триває бурхливо і всі симптоми в повному обсязі проявляються впродовж 1-2 діб.
Діарея виникає у 90% хворих і триває 3-7 днів. Фекалії здебільшого водянисті, яскраво-жовтого чи білуватого кольору, пінисті з різким запахом, з зеленуватим слизом, який з»являється переважно на четверту добу захворювання. При легкому перебігу хвороби фекалії можуть бути кашкоподібні, менш рясні і мати природний колір.
У всіх хворих спостерігається інші гастроентерологічні симтоми: біль у животі різноїінтенсивності, локалізований у навколо пупковій ділянці, гастральній області, іноді він не має чіткої локалізації, метеоризм, посилення перистальтики, бурчання в животі.
Блювання є типовим проявом РВІ і більше ніж у половини воно виникає одночасно з діареєю або випереджає її. Блювання буває повторним (3-10 раз) і триває 2-3 дні, інколи 5-7 днів. У новонароджених відмічається зригування.
Лихоманка спостерігається з першого дня захворювання, температура тіла піднімається до 38 градусів С, а у дітей першого року перевищує 38 градусів С. 5,8-8,0% дітей мають температуру 39,1-40 градусів С. Субфібрильна температура триває до 7 днів.
Часті тривалі випорожнення та блювання до різкого ступеню зневоднення організму та порушення електролітного балансу. Це проявляється різкою спрагою, сухістю слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та язика.
Майже у всіх хворих дітей на початку спостерігається синдром загальної інтоксикації, у вигляді погіршення загального стану, слабкості, пригнічення тонусу м»язів або збудження, тремору кінцівок, зниження фізіологічних рефлексів, млявого смоктання у немовлят або відмови від харчування. В середньому інтоксикаці триває 6-7 днів, інколи до двох тижнів.
Лікування. Хворих найчастіше госпіталізують. Якщо перебіг хвороби легкий, лікування можна здійснювати в домашніх умовах і тоді терапія спрямована на боротьбу з водно-сольовими втратами, детоксикація організму, нормалізацію функції кишківника.
